Булінг у навчальному середовищі
Що таке булінг
Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
Характерною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням. Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути двір навчального закладу, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією навчального закладу, кривдники можуть перестріти її на шляху додому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.
Булінг характеризують чотири головні компоненти:
- агресивна і негативна поведінка;
- булінг здійснюється систематично;
- булінг відбувається у взаємостосунках, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості;
- булінгова поведінка є навмисною.
Види та форми булінгу
Форми булінґу:
- словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
- образливі жести або дії, наприклад, плювки;
- залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
- ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
- вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
- фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
- приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.
Види булінґу:
- словесний (вербальний),
- фізичний,
- соціальний (емоційний)
- електронний (кібербулінґ)
Пам’ятай:
70 % знущань відбуваються словесно. Образи не зникають безслідно для «об’єкта» приниження.
Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).
Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.
Набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.
Ініціатори булінгу
Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім’ях. Булери відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі, імпульсивні, зухвалі та агресивні у ставленні до дорослих (передусім батьків та педагогів), не виявляють співчуття до своїх жертв, зазвичай фізично сильніші за інших.
Жертви булінгу
Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:
- фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
- особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
- особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту тощо;
- недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими, ніж з однолітками;
- мають страх перед навчальним закладом, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, яка провокує агресію;
- відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
- деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
- знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
- високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
- слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах тощо);
- вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
- вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні, мають низьку самооцінку;
- вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
- якщо це хлопці, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.
За даними U-Report, 49 % підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.
Наслідки булінгу
Якщо дитина стала жертвою булінгу, то вона:
- переживає важкі емоції (почуття приниження і сором, страх, розпач і злість)
- у неї порушується соціалізація;
- неадекватно сприймає себе (занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, відчуття беззахисності);
- негативно сприймає однолітків (ізоляція від колективу, самотність, часті прогули);
- неадекватно сприймає реальність (підвищена тривожність, різноманітні фобії, неврози);
- формується девіантна поведінка (схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності).
- в них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;
- мають постійні садни, гематоми, синці та інші травми;
- вони мовчазливі, не бажають йти на контакт;
- як прояв крайнього ступеню: можуть здійснити суїцид.
Поради для учнів у ситуації булінгу
Учні молодшого шкільного віку неодмінно мають звертатися за допомогою до дорослих – учителів і батьків.
Учні неодмінно мають звертатися за допомогою до дорослих у будь-якому віці у разі, якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.
Учні старшого шкільного віку, підлітки можуть спробувати самостійно впоратися із деякими ситуаціями, дотримуючись наступних порад:
- Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
- Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
- Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено.
- Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.
- Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
Поради для батьків у ситуації булінгу
Якщо ваша дитина стала жертвою булінґу, то:
- Продемонструйте дитині, що ви їй вірите, не піддаючи сумніву її слова.
- Підтримайте дитину, висловивши співчуття і небайдужість до неї.
- Скажіть дитині, що це не її провина.
- Допоможіть зрозуміти дитині, що вона не самотня, сказавши, що таке може трапитися з кожним.
- Дайте зрозуміти дитині, що вона зробила правильно, коли звернулася за допомогою до вас.
- Дайте зрозуміти дитині, що ви її любите і зробите все задля її безпеки
- Не залишайте цю ситуацію без уваги, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора навчального закладу.
- Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.