01 березня. Цього дня виповнюється 75 років трагедії в містечку Корюківці, що на Чернігівщині, яка стала наймасштабнішою за кількістю жертв на окупованих територіях за весь період Другої світової війни.
01 березня. Цього дня виповнюється 75 років трагедії в містечку Корюківці, що на Чернігівщині, яка стала наймасштабнішою за кількістю жертв на окупованих територіях за весь період Другої світової війни.
Упродовж 1-2 березня заступником директора з виховної роботи Євгеном Кучерявим у навчальних групах проводиться виховна година «Кривавий березень 1943 року», що має на меті інформувати молодь про Корюківську трагедію – каральну операцію нацистів, під час якої було знищено щонайменше 6700 мирних жителів та спалено 1290 будинків.
Історична довідка
Символом звірств нацистів на окупованій території СРСР радянська пропаганда зробила білоруську Хатинь. Знищення близько 7 тисяч українців у Корюківці на Чернігівщині з ідеологічних причин не набуло розголосу.
1377 сіл разом із жителями спалили гітлерівці на Україні. Трагедія в поліському містечку Корюківці була наймасштабніша й найкривавіша не лише на теренах Радянського Союзу, а й усієї Європи. Це сталося 1-2 березня 1943 року.
У французькому селищі Орадур (червень, 1944 р.) нацисти замордували 642 жителі, у чеській Лідіце (червень, 1943 р.) – 320, у білоруській Хатині (березень 1943 р.) – 149 (за сучасними німецькими даними – 152). Про це знає Європа, про це відає весь світ.
Рано-вранці каральний загін оточив Корюківку й есесівці почали прочісувати хати. Людей, групами по 50-100 осіб, заганяли у великі приміщення, як-от церква, театр, ресторан, і безжально розстрілювали. Знищивши геть усіх жителів, карателі спалили населений пункт дотла: у вогні згоріло 1390 дворів, бовваніли лише стіни десятка цегляних будинків.
Упродовж двох днів, 1-2 березня 1943 року, безневинно наклали головами понад 7 тисяч корюківців. Як розповідають свідки, 9 березня гітлерівці ще раз поверталися на згарище для остаточної зачистки.
Вранці 1 березня 1943 року за наказом генерала Хойзенберга каральний загін німців та українських шуцманів (допоміжної поліції) оточив село. Під приводом перевірки документів людей зганяли в приміщення ресторану, земвідділу, театру, клубу, поліклініки, дитячої консультації, двох шкіл, на церковне подвір’я.
Партіями по 50-100 осіб жертв розстрілювали, незважаючи на стать і вік. 2 березня забиті трупами будинки (тільки в ресторані понад 500 тіл) почали підпалювати, але вбивства тривали.
Карателі прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати. Одночасно великі групи людей косили з кулеметів на подвір’ї церкви, на колгоспному дворі, у свинарнику. До кінця дня 2 березня Корюківка майже повністю згоріла.
Вцілілі корюківці сховалися або втекли в ліс; частина з них через кілька днів повернулися, здебільшого люди похилого віку. Але 9 березня карателі знову з’явилися. Старих вигнали з хат, завели в сарай, облили гасом і спалили. Людей заштовхали на заводі в піч для обпалювання цегли й підпалили…
Як показало розслідування та експертизи обласної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці, за два дні окупанти й їхні помічники-поліцаї по-звірячому знищили щонайменше 6700 людей (5612 тіл залишилися невпізнаними).
Судмедексперти встановили, що смерть було заподіяно “шляхом розстрілу з автомата, розстрілу зі станкового кулемета, фізичного насильства тупою зброєю з роздробленням кісток черепа та хребцевого стовпа в шийній ділянці… спалюванням живих людей – чоловіків, жінок і дітей”. З 1300 будівель уціліло десять”.
Джерело: Історична правда