04 вересня. Сьогодні день пам’яті Василя Семеновича Стуса (1938-1985) українського поета, перекладача, прозаїка, літературознавця, правозахисника, борця за незалежність України у ХХ сторіччі.
…Ми ще повернемось,
обов’язково повернемось,
бодай – ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні…
Василь Стус
4 вересня. Сьогодні день пам’яті Василя Семеновича Стуса (1938-1985) українського поета, перекладача, прозаїка, літературознавця, правозахисника, борця за незалежність України у ХХ сторіччі.
Він був борцем і патріотом: «За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину».
Василь Стус належить до тієї славної плеяди імен, без яких важко уявити вершинні досягнення української літератури XX століття. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього вже нині покійний дисидент Євген Сверстюк.
За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
Заборонений за життя, він повернувся в Україну вже після смерті у пам’яті мільйонів українців, які намагаються віддати гідну шану його пам’яті. Вже три десятки років після своєї смерті Василь Стус живе поміж нас. Живе завдяки тим людям, які вивчають його творчість, які пам’ятають і пишуть про нього, знають не тільки як поета, але й як людину.